«Ісус вирушив до Єрусалиму і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж. І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав. Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!» Пригадали тоді його учні, що написано було: «Ревність дому твого поїдатиме мене» (Йо. 2, 12-22).
«Цей епізод має велике релігійне значення, беручи до уваги, що про нього розповідають усі чотири євангелисти. Св. Йоан навіть описує, як Ісус зробив батіг, тобто зупиняється на цій деталі, щоб передати всю рішучість Ісусового жесту, силу Його дій у храмі: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!».
Ісус виступає проти людей, які перетворюють храм на ринок, проти тих, хто використовує «дім Отця» для власних інтересів, хто перетворює місце молитви на простір, у якому можна полагоджувати свої справами, збагачуючи власні кишені: вчора, як і сьогодні.
Цей текст Євангелія настільки актуальний, що хочеться втекти від його послання, тому що ми всі певною мірою почуваємося відповідальні. Євангеліє закликає нас не перетворювати життя на торговище, не підпорядковувати його ані законам грошей, ані законам сильнішого, хитрішого, жорстокішого.
Іноді ми також ризикуємо бути «торговцями віри», а це стається щоразу, коли, використовуючи цінності, які повинні надихати наші думки та наші дії, ми використовуємо для власної вигоди земні ситуації та речі. Євангеліє кличе нас ділитися благами, перетворюючи їх на милосердя, солідарність і милосердя. Слова Папи Франциска дуже чіткі в цьому сенсі: «Церква повинна проголошувати Євангеліє «в убогості», і кожен, хто його проголошує, повинен мати єдину мету: полегшити страждання найбідніших, ніколи не забуваючи, що це служіння є дією Святого Духа, а не людських сил» (5 лютого 2015 р., проповідь у церкві Св. Марти). (https://www.veronafedele.it/)
Дім Божий має бути «домом молитви», простором, де ми надихаємося Святим Духом для життя у любові, для служіння ближнім, для самопосвяти за прикладом Христа Спасителя. Святотатством, тобто зневагою святого місця, було б використовувати храм і наші відвідини Дому Божого для власного збагачення, для полагоджування своїх меркантильних інтересів, для забезпечення собі комфортного і безтурботного життя на цьому світі. Нехай радше наше перебування у храмі щораз то більше наближає нас до Бога і до ближнього!
